Мене щось на мімози потягло…
Та просто так, що аж немає спасу.
Ніколи ще такого не було,
Ніколи у житті до цього часу.
А тут прорвало… Просто дивина,
Дивлюся на мімози — серце мліє.
В душі моїй бринить якась струна,
Й на серці кожен раз від них світліє.
Це вплив весни! І ніжні почуття
Прийшли до мене. Так завжди буває.
Приходить гарне щось в моє життя,
Що аж душа квітує і співає.
А тут мімози щастя додали,
Жовтенькі, ніжні, як цілунок сонця.
І серце геть за обрій повели
Чарівні квіти на моїм віконці.