Надія Красоткіна

От і жовтень на порозі — зажовтів
Листячком на кленах золотавим.
Всюди квітами останніми зацвів…
То ж прийшов чарівним і яскравим.
І п’янким, насиченим таким,
Гарним, дивовижно кольоровим,
З листячком червоним, золотим,
Світлим, незбагненним і чудовим.
Жовтень росами ранковими блищить,
Шумовим оркестром нас вітає,
Часом в диво-казку заведе на мить,
То на срібних струнах нам заграє.
А у небі сонце, дивовижна синь,
Хочеться піднятися й летіти.
То ж здіймайся і у простір линь,
Треба з мріями у цьому світі жити.