О! Світ людей… Жорстокий і кривавий.
У нім любові й добрості нема.
Зрадливий часто, іноді лукавий,
У нім розквітли підлість і пітьма…
І пирієм там проростає ницість,
Лиш з обрію фантастики — тепло…
Відсутні гідність, співчуття і щирість,
А совісті напевно й не було…
Вона відсутня. Чи й була? Вагаюсь…
Якби була, тоді чому війна?
Та я й на мудрість вже не сподіваюсь,
Бо світом править мабуть сатана.
А люди всі на гроші спокусились,
Всього всім мало, небо б загребли.
У світ розпусти і брехні пустились,
Поїли б всі усіх, якби могли.
А шахраї сьогодні світом правлять,
Війну почати — це, як два на два…
Мільйон людей життя за день позбавлять
І від думок не пухне голова…
А що їм люди? Їм дохід потрібний!
Женуть їх на убій без каяття.
Тож виродок при владі жалюгідний
Їх позбавляє сонця і життя…
Себе за Бога має, щоб вклонялись!
Тож пику владну до небес несе.
І щоб перечити йому не намагались,
Бо він високо нині — бачить все…
То може ця біда колись скінчитись,
Чи людство до кінця свого іде?
Чи світова вже може розгорітись
Й людина місця не знайде ніде?
Усе згоріти може, спопелитись
І стане пусткою Земля свята…
Душа моя не може з цим змиритись…
А днина нині дуже непроста.