Мені всі кажуть: «В нас війна триває,
А ти все про любов і доброту»…
Так, правда. Та хай кожен пам’ятає
В житті своєму істину просту,
Що лише правда кривду переможе,
І лише добрість переможе зло.
Лише любов зцілити душу може.
І так завжди, в усі віки було.
Навколо нас війна, біда чигає,
А хтось лишивсь без хати і двора…
І лють у серці просто закипає,
Бо знищити нам ворогів пора…
Та це до ворога, хто йде вбивати
І знищувати наші села і міста.
Та матерів і діток катувати…
Тож лють в нас закипає неспроста.
А інші люди? А вони не винні,
До них не має бути в серці зла.
Ми людяними бути всі повинні,
Щоб в серденьку любов свята жила.
Нам треба жити правдою святою,
Любов’ю. Світло, щастя всім нести.
Знедолених зігріти добротою,
На допомогу кожному прийти.
А ворогів ми змушені убити,
Щоб щастя й волю у житті знайти.
Ми рідний край свій мусим боронити
Й до перемоги маємо дійти.
Тому пишу про риси найцінніші,
З якими ми повинні в світ іти.
З війни ми маєм вийти найсвітліші,
У Всесвіт доброту й любов нести.