З любов’ю в серці
Свій кожен день в любові треба жити
І до людських сердець любов нести.
Бо що таке когось в житті любити?
Це завжди поруч стежкою іти,
Спитатися чи хоче їсти й пити
І чашку чаю вчасно принести.
Допомогти в житті свій крок зробити,
Сказати, в очі дивлячись: «прости»…
Та людяним і терпеливим бути,
Слова хороші в білий світ нести.
Це добрі справи у житті робити,
Нікого не судити, не клясти.
Любов людська. Вона живе в усьому:
У слові і в душевному теплі,
В турботі і у погляді людському,
Вона завжди присутня на Землі.
Хтось руку дав — бордюр переступити
Чи каву пропонує від душі.
Чи допоміг роботу завершити,
Як до дітей ти ввечері спішив.
Це й є любов, вона не показова.
Така собі буденна і проста.
Але вона — життя всього основа,
Бо щира, найсвітліша і свята.
Про неї не розказують багато,
А просто допоможуть щось нести.
І на душі відразу радість, свято
І стане легше по життю іти…
Любов між нами завжди має жити,
Бо це найвище в світі почуття.
Нам щиро треба білий світ любити,
Тоді щасливе буде в нас життя.