З любов’ю треба все в житті робити,
За щоб не взявсь, та як нема душі,
Коли вона не почала світити,
До справи приступати не спіши.
Нічого доброго не вийде, це відомо.
Із рук все випадатиме тоді.
До всього треба братися свідомо
Й з любов’ю в серці, щоб не буть біді.
А от любов завжди нас окриляє,
Дає натхнення, сили додає.
Й людина вже не ходить, а літає,
Вона тоді з землі наснагу п’є.
В ній творчість щедро й вільно проростає,
Неначе квіти рано навесні.
Вона від творчості і радість має,
І дні стають чудові і ясні.
Тому з любов’ю треба все робити,
Щоб добрість й світло із душі ішло.
Тому з любов’ю в світі треба жити
І з добротою, щоб там не було…