З мораллю стало в нас не все в порядку
З мораллю стало в нас не все в порядку,
Бо п’янство, наркоманія цвіте…
Тож мати може кинути дитятко,
В сім’ї хтось сиротиною росте…
І матюки тепер в людей, що слово,
А в душах заздрість і нестримне зло.
Багато хто на гріх тяжкий готовий,
Аби самому радісно було.
Образити, бо посміятись можна,
Слабкого збити, а не помогти…
І думка закрадається тривожна:
До чого з цим ми можемо дійти
І вже дійшли? Немає виховання,
В суспільстві щось не так у нас пішло…
Бракує всім простого спілкування,
Тепла в душі, що ще колись було…
Де та романтика, що кликала у гори,
В походи дальні й до зірок вела?
Сьогодні бари, випивка, на горе…
І звичка ця у душі заповзла…
І розум вже чогось не превалює,
А кількість грошей, часто наркота
І випивка людьми тепер жонглює…
І одурманює, неначе блекота…
І вже нема ні мудрості, ні волі,
Немає милосердя й доброти.
Людина опускається поволі,
Бо вже стремління щезли до мети…
І прагнення відсутні до вершини,
А жарти примітивні і тупі…
І стало навіть страшно жити нині,
Невже ми стали і глухі, й сліпі?