Народна мудрість наша українська
Виховувати рідних діток вчить
З колиски ще: і дівчинку, й хлопчиська,
Щоб діти вміли в цьому світі жить.
Не можна вік дітей оберігати
Й ростити, мов рослинку, у теплі.
До праці й книжки треба їх привчати,
Щоб виросли бійцями на землі.
Щоб вміли все в своїм житті робити
Й питання розв’язати непрості,
Були активні, вчились чесно жити,
Щоб думи світлі й руки золоті
Вони всі мали — їм шляхи долати!
Ніхто за них життя не проживе.
Дітей потрібно усьому навчати…
І це питання вічне й не нове.
Бо роботящі руки вернуть гори,
А лінь марнує тіло й душу — все!
Байдужому й лінивцю в світі горе,
Бо це до бездни чорної несе.
Життя ж, як казка, що й не розказати!
Воно аж грає світлом осяйним.
Прийшли у світ ми, щоб усе пізнати
Й людиною лишитися у нім.
Щодень дітей всьому потрібно вчити,
Виховувати мудрість, доброту.
Як зростите, так будете і жити…
Збагнути треба істину просту,
Що з пелюшок виховувати треба,
Щоб сонечко в душі у них жило.
Щоб діти мріяли й летіли в небо,
Й несли у світ свою любов й тепло.