Спасибі, доленько, що ти подарувала
На цій землі щасливу мить життя.
І хоч не раз всміхалася й шмагала,
А я летіла в простір майбуття.

Спасибі, що теплом не обділила
Та зводила із добрими людьми.
Спасибі, доленько, що ти мене любила
Й не розминулися в житті з тобою ми.

За все я дякую: за сонце і за квіти,
За радість, сльози, вранішню росу.
За те, що виросли хороші внуки, діти,
За цілий Всесвіт і Земну красу.