Чому контрнаступ влітку провалився?
Чого він захлинувся і затих?
Чи може з курсу якось раптом збився,
Бо забагато стало горя й лих?
А може забагато всі кричали,
Ніхто у цьому навіть не вагавсь!
Тим самим ворога повідомляли,
Щоб він до цього краще готувавсь…
Мабуть, що так! Попереджали дружно,
Щоб потім на людей усе звалить!
На всі заставки гавкали потужно,
Бо зрадникам хотілось гарно жить.
Нехай там хтось в боях отих воює,
Хай генерали в бій людей ведуть,
А тут колаборант мить не гайнує,
А до багатства прокладає путь!
Крадуть усе: пайки і зброю, й гроші,
Й останнє те, що люди віддають…
І разом з тим вони для всіх хороші,
Не в’яжуть їх, не судять і не б’ють…
Вони ж і далі розкривають плани,
Які ще тільки в когось в головах.
Так дружно все виносять на екрани,
Що лиш почуєш — розбирає страх.
Бо як про це сьогодні говорити?
І нащо ворогам нести до вух?
Як можна зраджувати всіх і жити?
Який це треба мати підлий дух…
Й сумління ні краплиночки не мати,
А зраджувати всіх людей, свій край…
За дурнів хочуть нас усіх тримати?
Але розплата прийде! Пам’ятай.