За ніч на небо хмари наповзли
В зажурі тихій ранок прокидався.
Сумні мелодії на серденько прийшли,
Чомусь красою ранок не завдався.
Стоїть усе у повній тишині,
Повільно листя з дерева злітає.
А квіти зажурилися й сумні,
І радістю ніщо не зацвітає.
І що за настрій? Треба щось знайти,
Від чого серце раптом стрепенеться.
Можливо прогулятися піти,
Душа зрадіє і усе минеться…
Так і зроблю. Вдягнусь і полечу,
Чого даремно вдома сумувати?
В своєму серці сонце засвічу
І буду усміх людям роздавати!
Ну, й що, як хмари все заволікли?
Десь там вгорі над ними — сонце сяє!
А тут — дерева жовте одягли
І ранок вже давно на нас чекає!