За що люблю я осінь
За що люблю я осінь? Та не знаю,
Люблю та й все, бо серце так велить.
У цій красі я в небеса літаю,
Ловлю душею ту щасливу мить,
Що додає натхнення й просто дива
І задихаюсь часом від краси.
І я тоді захоплена й щаслива,
І так було завжди, в усі часи.
Люблю осіннє листячко багряне,
І жовте, і руденьке, що летить.
І сонечко, що іноді прогляне,
І вітер, що між листячком свистить.
Люблю останні квіти хризантеми,
Їх витривалість, стійкість, кольори…
Й погодні вічні нестійкі проблеми,
Й дощем залиті сквери і двори…
Усе люблю, що у живій природі.
Любов сама у серденько іде.
Для мене осінь мила, завжди в моді,
Бо по красі земній мене веде.