Сумна картина зараз в Україні,
Зруйновані і села, і міста…
І дуже важко жити тут людині,
Та й вижити — задача непроста.
Бо смерть поміж руїнами чигає
Секунду кожну і не обійти,
Вона за поворотом десь чекає,
А може і до хати враз зайти.
Сумна картина. Де знайти розраду?
Немає тата й мами вже нема…
І хто малій дитині дасть пораду,
Як жити далі, як в душі зима?
Тринадцять років, а голівка сива…
Ще тільки розвиватися й рости…
Ще навкруги у світі стільки дива!
А у дворах могилки і хрести.
Хрести з гіллячок… Їх тепер багато,
Снарядами ж садочки рознесло…
Великдень скоро… Дуже гарне свято,
А от сім’ї, неначе й не було…
Де ти, матусю? Де ти, любий тату?
Самому в світі страшно тут мені…
Я проклинаю цю війну прокляту…
Забороніть всі війни! Війнам — ні!