Довкола тебе чарівна земля:
Озера, ріки, сонечко і небо.
Величні гори і ліси, й поля
Куди не глянеш — все оце для тебе!
І ти люби цей край з маленьких літ
Люби натхненно й бережи сумлінно,
Лети за мрією у білий світ
Я знаю, збережеш це неодмінно!

Вона без кольору і смаку,
Однак, стоїть, а чи біжить,
Дає життя і радість всяку,
А от без неї не прожить.

Рукава у неї є, але рук немає.
І біжить, але без ніг. Хто таке вгадає?
Коло неї є міста і сади, і села,
А вона прозора вся і завжди весела.

Гуде, гуркоче, гуркотить
Розкотисто та грізно.
І вдарить п’ять разів за мить...
Ми чуємо, та пізно...

День і ніч іде.
О! Та ще і ллється.
Що воно? Береться де?
І як воно зветься?

Ласкаве, ніжне, кольорове
І, навіть, з дощиком — чудове!
Так квіточками нас дивує,
Ожину щедро всім дарує.

Гримить, гуркоче грізно, гулко,
Рокоче блискавиці вслід.
А з хмари літньої — пігулки...
Де раптом взявся влітку лід?

Глянь довкола, що то є?
Он до хмари дістає...
Ранок промінці кидає,
А воно їх затуляє...

І де взялося біле диво
На всіх деревах у саду?
І так казково, так красиво...
Його я літом не знайду.