Теплінь в природі. Небо голубіє
І вітерець легенько повіва.
Народжується в серденьку надія
На мир і щастя. Й це не лиш слова,
А буде справжня наша перемога,
Закінчиться оця страшна війна.
І поведе до щастя нас дорога,
А ворогу дістанеться сповна
За все, що натворив у нашім краю,
За кожне місто знищене й село.
Допоможи нам, Боже, я благаю…
Щоб все по справедливості було.
Бо скільки вже людей у нас немає,
Завчасно ще у засвіти пішли…
Рашист проклятий у дітей стріляє.
А діти б вчитись і рости могли.
А скільки ж ворог знищив того цвіту,
Лиш кривавіють маками поля…
І туга розливається по світу —
Це плаче наша матінка Земля…
За тими, хто уже не заспіває,
І усмішку у Всесвіт не пошле.
І діточок своїх не погойдає,
Бо хтось приніс війну і слово зле…