Закінчується січень… Задощило,
А треба, щоб морози ще пекли…
А тут вже квіти із-під снігу сміло!
Але, хоч правда, ще не зацвіли…
Така погода. Усього буває,
Зима ж неначе й ніби не зима…
То сніг й мороз, то дощик накрапає,
А от постійного чогось усе нема.
А може й добре — цікавіше жити,
Не все ж метелиці і холоди.
А тут серед зими приходять квіти,
І дощик повертається сюди…
Природа все сама тут регулює:
Колись пускає сонечко на мить,
Коли ідуть сніги, мороз пустує,
А деколи й заплаче-задощить.
Вона розумна, знає, що робити.
А ми у ній лиш спостерігачі…
Нам треба у природі вміти жити
І не нашкодити, бо ми лиш глядачі…