Засумувала осінь, дощ іде
І небо посіріло, вітер свище…
А на каштані листячко руде,
На клені — жовте, трохи яскравіше…
І сум довкола, сонечка нема,
Хоч квіти різноколірні повсюди.
Вони привабливі, та все дарма…
Скоріш додому поспішають люди.
Бо холодно, незатишна пора.
Ще й дощ… І вітер листячком жбурляє.
Блукає осінь, наче та Мара,
Журу та сум навколо розкидає.
Мінорний настрій… Що ж, таке бува.
Погода нині сумові сприяє.
І кружиться від шуму голова,
На мокру землю листячко лягає
І мокнуть квіти… Ну, а дощ іде…
З шибок стікають дощові краплини.
Нема просвітку в небесах ніде
І сум осів у серденьку людини.