Затям собі, що статки — ще не диво,
Що так притягують й заманюють тебе.
Подейкують — це мотлох! Не важливо,
Що хтось його достоту нагребе.
Мастак меткий щось відчикрижив вдало,
Бо заманулось бути над всіма.
Тож покидьку здалось напрочуд мало,
Він краде й достеменно знає, що дарма.
Вдалось раз, тож доп’ясти не може,
Либонь заввиграшки оказія така!
Та все це на свавілля дуже схоже
І полетить він в прірву сторчака!