У вікна ніжно вечір заглядає,
А тиша, що й листок не ворухне.
У серпні вже пташина не співає,
А скоро нічка зорями сипне…
І буде казка, неймовірне диво,
Бо ночі в нас — це справжня дивина.
Навколо тиша, в небі так красиво…
Все душу зачаровує сповна.
Ледь чутно осока в ставку шепоче,
Замовкла річка, спить стара верба…
Лиш запізнілий коник ще цвіркоче…
Та й він затих… Прокинулась журба
Та не на довго і вона стихає,
Бо нічка зачаровує усе.
Вона таку могутню силу має —
На крилах мрій усіх кудись несе
І заворожує, таємністю вражає…
Несе в казкові і нові світи…
Дарує диво, загадку ховає…
Заходь у казку, до зірок лети…