Захоплююся літньою красою,
Як над рікою сонечко встає.
Усе дивами вкрите, таїною…
У цьому заворожливе щось є.
Бо ж казка там обійми розкриває,
Вона в тумані білому живе.
А річка від нічного сну зітхає
І, не спиняючись, удаль пливе,
І тихо вся під сонечком парує…
Водичка чиста, видно аж до дна.
І вранці скрізь уже життя вирує,
І от скажіть, хіба ж не дивина?
Всі кольори умиті і яскраві,
А скільки в кольорах відтінків є…
На сході хмарки ніжно золотаві.
У кожному відтінку щось своє:
Привабливе, захопливе, ігристе
І надзвичайне, навіть чарівне.
А небо стало синє й чисте-чисте,
І сонечко всміхнулося ясне.
Тож як не захопитись, не радіти
Цим чарам, що повсюди на землі…
І сонечку, що так яскраво світить,
І ранкові, що ніжиться в теплі…