На заході так хмари червоніли,
Картина просто чарівна й жива…
Тут хмари рвались і кудись летіли,
Куди їх путь-доріжка пролягла?
Повсюди небо дуже потемніло,
А тут у кольорі все почало цвісти.
Біліло, золотіло, червоніло —
Так гарно, що очей не відвести…
За обрій сонця колесо котило,
Все поспішало, бігло все до сну.
А сонечко промінням освітило
І землю, й небо, й хмару чарівну…
І закотилось, попрощалось з нами,
На рідну Землю тиха ніч прийшла
Якимись потаємними шляхами
І чорним мороком усе заволікла.