Зацвів бузок. І диво-аромати
Чарують серце, спати не дають.
Який там сон! Прийшла пора кохати!
Бо ж так чарівно всі сади цвітуть.

І кличе небо в синяві літати
Та підніматися в небесну височінь.
І хочеться у час такий співати,
Краси відчути чарівну глибінь.

Краса земна! Не сила все збагнути,
Насолодитися цим дивом неземним.
Побачити, всім серденьком відчути
І залишитися назавжди з ним.

Бузок цвіте і соловей співає,
А пахощі та звуки серце рвуть…
Лиш камінець цього не відчуває,
Бо ж і хрущі над вишнями гудуть…

То ж на Землі гармонія спокою,
Краси і казки, що й не передать...
І цілий Всесвіт в нас над головою,
Ну, а душа аж рветься політать.