Змарніли айстри, холодно їм стало,
Та хризантеми дружно зацвіли.
Кому тепла вночі уже замало,
А іншим ночі сили додали.
От хризантеми і порозцвітали,
А вітер аромат від них несе.
Тож кольорами різними заграли,
Здається — сонце увібрали все.
Такі красиві, ніжні і вразливі,
Тендітні квіти, як душа землі.
Стійкі, чарівні, гарні і звабливі…
Всі зацвіли великі і малі.
На них поглянеш і душа радіє,
Бо стільки кольору, принади і краси.
На квіти холод аж ніяк не діє —
Ще кращі від холодної роси!
І хоч туман холодний накриває,
І вранці всіх від холоду трясе…
А квітка ніжна пишно зацвітає
Наперекір незгодам… От і все.