Красива осінь! Світла і погожа.
І неба чистого безмежна голубінь.
Така чарівна, що на казку схожа,
Хоч пташкою в безхмарне небо линь!
Та щось хмурніти небо починає,
То вже на дощ збирається, мабуть.
Сильніший вітер між гіллям ширяє,
А сірі хмари все повзуть, повзуть.
Таки, на дощ… Нехай же він проллється,
Бо скам’яніла без дощу земля.
Та й курява клубочиться, несеться
І поруділи, спрагли всі поля…