Згасає день у грудні дуже швидко
І знову темінь чорна настає.
А сонечко удень буває рідко,
Лиш вітер між гіллям в саду снує.
Снує й холодну пісню завиває,
А то затихне раптом і нема…
А то він напрямок у просторі міняє,
Така ото в нас зимонька-зима.
То холодом, а то теплом повіє,
То сніг посипле, а то дощ піде.
А то зненацька зірветься завія,
То іній на дерева упаде
І стане світло, наче справді казка,
Повсюди раптом щедро зацвіла.
І випромінюється дивовижна ласка
І радості побільшало, й тепла…
А день лиш народився і згасає,
І знову ніч засвічує вогні…
Зима і справді дивні чари має,
Та до вподоби все у ній мені.