Згинеш, враже, в нашому краю
О! Поле житнє, хата, рідні діти,
Мої найкращі донечки й сини,
Як від війни мені вас захистити?
Я б пригорнула вас усіх крильми…
Але у мене крил таких немає,
Та й захистку і силоньки нема…
Війна страшна усе тут розриває,
І замість сонця — вічність і пітьма…
О, Боже, зглянься! Нащо стільки крові?
Вже маками рясніє вся земля…
Тут діти в нас росли такі чудові,
Тут квітами вкривалися поля…
А зараз смерть і біль, біда і горе
Ведуть танок смертельний у краю…
Ракета й міна рідне поле оре…
І гинуть наші діти у бою…
О! Рідні діти, як вас захистити?
Ви між життям і смертю на межі…
Що матерям із горем цим робити?
Ми всі тепер на першім рубежі…
Ні, клятий враже, ні! Ми не здамося,
І Україну звільнимо свою.
Ти думав, з перемогою пройшовся?
Ні! Згинеш, враже, в нашому краю!