Здавалося б такі прості слова,
А скажеш їх і серденько співає!
І відбуваються в душі твоїй дива —
Весна і казка раптом оживає.
І сповнюється все краси й тепла,
А щастя стільки, що й не передати!
Й росиста стежка в радість повела,
І прагнеш ти добра всім побажати.
І світ обняти хочеться тобі,
Та пригорнути до грудей дитину.
Бо ж небеса всміхнулись голубі
І ти уже в польоті за хвилину.
Прості слова, а сила ж в них яка!
Яка краса… А скільки в них любові!
Поезія… Є думка в ній струнка
І почуття великі в кожнім слові.
Вона запалювати вміє нам серця,
Всім душу розтривожити посміє.
Іде вона, напевно, від Творця,
Бо радує, тривожить, світить, гріє…