У нас війна… На нас летять ракети,
Бомблять всі наші села і міста.
І ворог прагне стерти із планети
Всю Україну… Лють же нароста…
Війна страшна і ненависть палає…
Та це, непевно, гірше, ніж війна:
Розбій, грабіж, що спину вже не має…
Хоч для Росії це не новизна.
Вони віками ґвалт такий творили,
Дітей вбивали, нищили поля…
І після них завжди росли могили…
Та як тримає й досі їх Земля?
Це нелюди прокляті, терористи,
Ґвалтівники, злодії й брехуни…
Це ненависні орки і рашисти…
Горітимуть у пеклі всі вони.
Та поки пекло тут вони створили:
Вбивають, нищать, крадуть все, що є…
Людей катують, кидають в могили
Й везуть до свого дому не своє…
Чуже добро, що створене роками,
Руйнують долі, нищать все життя…
Нависли як Мара страшна над нами
І відібрали радість майбуття…
Та попри все, народ наш не здолати!
Ми переможемо, хоч як би не було!
Нам буде сонце волі ще палати,
Здолаємо ми ворога й все зло!