Я кожну п’ядь земельки засадила
Чарівними і дивними квітками.
Бо гарна квітка дуже серцю мила.
Вона дивує, розмовляє з нами.
Дарує щастя і красу бентежну,
Аж хочеться сміятися й співати!
Дає нам радість чисту і безмежну!
То як же квіточок не засівати!
Я сію квіти і саджу, де можу,
Щоб землю щиро у віночок вбрати.
Земля щоб стала гарна і пригожа
Й могла красою всіх зачарувати!
І люди, щоб засяяли душею,
І засвітились від добра й любові!
Та дорожили рідною землею,
А добрість і любов були в основі.