Подумати тільки, як складно все,
І Всесвіт, зірки й планети.
У вирій який нас Земля несе
Скоріше за всі ракети?

Наш розум не може всього осягти,
Бо ми не Боги, а люди.
Нелегко до істини людям дійти,
Колись, може, легше буде?

А поки що казка в усьому живе,
Нас все навкруги дивує.
І хмарка, що човником в небі пливе,
Струмок, що в траві воркує.

Сніжинка, що впала на вії твої,
А в небі — далекі зорі.
Дивують усіх солов’їні гаї
І хвилі на синім морі.

Земля наче казка, така чарівна.
Космічна жива перлина.
І є рідним домом для нас вона,
А ти на Землі — людина!