У лютому зима лютує
Бо свій кінець, напевно, чує.
Скрипить морозом, завиває,
Людей до хати заганяє.
А в полі кружить завірюха,
Людей хапа за ніс, за вуха.
А як від люті знемагає,
Тоді сніжком легким лягає.
А сонце вигляне веселе,
Освітить всі міста і села.
І потепліє скрізь умить,
Із стріх вода закапотить.
І сніг струмками потече,
Зима відразу й утече.