Ох, змінився навколишній світ,
Голо, пустинно і холодно стало.
А на калюжах тонесенький лід,
Ніби гладесеньке скельце упало.

Небо нахмурило сиве чоло,
Холодом дише, мороз напускає,
Ніби блакиті небес й не було,
Скоса на землю зима поглядає.

Все приміряється, як їй зайти,
Де в першу чергу дошкулити можна.
Першим морозом кого обпекти,
А чи розквасить дороги безбожно.

Снігом з дощем та ще вітром сирим,
Щоб не хотілося вийти із хати.
Йде навпростець вона полем глухим,
Буде зима нам тепер дошкуляти.