Так тишком-нишком, потай, крадькома
Та щоб ніхто не бачив і не чув,
До нас підходить дивина-зима,
Бо час осінній майже промайнув.
Ще буде осінь, але вже не та,
А темна, безпросвітна і з дощем,
Руда і мокра, а не золота,
І викликатиме у серці щем.
А вже затим, таємно, як у сні,
Зима прийде і сяде на поріг.
А ночі стануть світлі і ясні —
Всю землю вкриє білий-білий сніг.