Немов пацьорки дощик на гіллі.
Він зранку добре накрапав, густенько.
Сова принишкла у своїм дуплі
І їй заснути хочеться швиденько.
А дощ ущух і густо сніг пряде,
Такий сніжок з дощем наполовину.
Та чорного уже нема ніде,
Сніг застелив біленьку скатертину.
Січе і далі. Холодно стає,
Зима реванш напевно хоче взяти.
Мабуть не довела ще щось своє,
Тому не хоче землю залишати.
А на землі всім хочеться тепла,
Бо вже й пташки додому прилетіли…
А тут холодна смуга пролягла,
Та крізь сніги вже квіти заясніли.