Зимовий вечір… Гарно, тихо…
Хмарки рожеві вдалині.
Це все приносить в серце втіху,
Спокійно на душі мені.
Бо дуже гарно і тепленько —
Температура плюсова.
Усім милуюсь потихенько,
В душі збираються слова,
Щоб цю природу описати,
Бо так же гарно надворі.
Щоб людям всім переказати,
Яка краса о цій порі.
Зима розчулилась, не віє
Ані вітрами у гіллі,
Ні снігом, ні дощем не сіє,
Тихенько в місті і в селі.
І ліс стоїть, не ворухнеться,
Лише чорніє вдалині.
Природа казкою здається,
Чи то так хочеться мені,
Щоб ожила чарівна казка
І гарним дивом зацвіла…
До серця притулилась ласка,
У тихий вечір повела…