Зима, зима
От і зима… Та ясно сонце сяє,
У небі голубінь, хмарок нема.
Лежить сніжок на гіллі й не злітає…
Його нам щедро принесла зима.
Зима, зима… По-всякому буває:
То сніг закружить, то задмуть вітри,
То так, як нині, в небі сонце сяє
Й привітно усміхається згори…
То морозець вщипне за ніс та вуха,
То іній заіскриться на гіллі.
А то метелиці промчать щодуху,
Що не побачиш стежки в тій імлі…
Тож холодно. Природа спочиває.
Ховається у нірки все живе.
Зима з морозом чинно походжає,
Й на захід сонце в небесах пливе…
Бо день короткий, ночі ж довгі й темні,
Хоч часом з хмари місяць виплива…
Тоді ті ночі дивні і таємні,
Та казка в них ховається жива.