Зими я зовсім не чекала,
Вона сама до нас прийшла.
Та радості в ній зовсім мало
І дуже мало в ній тепла.
Бо сонечко не проглядає,
Та темно-сірі небеса.
І кольорів у ній немає,
Хоч теж бува своя краса
Холодна, геть заледеніла,
Та дивовижна, неземна…
На тлі небеснім біла-біла,
В сніжинці кожній є вона.
У темній річці проглядає,
В замерзлій кризі на ставку,
Що враз під сонечком засяє.
То блисне на сухім листку…
То в інеї блищить, вражає,
То кучугури намете…
Зима свою принаду має,
Хоч це питання непросте…
Краса зимова, білосніжна,
Холодна, але чарівна…
То крижана, то, навіть, ніжна,
Вражає серденько вона…