На віконці ласиці чудові
Взяв за ніч мороз намалював.
Ночі дивні, зоряні, казкові,
Ще й вітрець в сопілку вигравав.
Й зорі часто-часто миготіли,
Вгору місяць ріженьки підняв.
Нам сказати щось вони хотіли,
Але сторож-місяць не давав.
Чорне небо зоряне казкове
Зачаровано дивилося на нас.
І було усе — таке чудове
На землі у цей чарівний час.