Людино! Знаєш хто ти в цьому світі?
Чого ти досягла в своїм житті?
А чи любов’ю й ласкою зігріті
Були усі, хто стрівся на путі?
Чи добре й тепле слово всім сказала,
Увагою когось не обійшла…
І усмішку свою подарувала
Тому, хто так хотів твого тепла?
Подумай добре, бо життя — не казка,
Хоч видається казкою… Але
Присутні в ньому і любов, і ласка,
Та іноді життя буває зле.
Бо повертатись все у ньому вміє,
Погане й добре, хто що в світ несе.
Як ти робив добро, то є надія,
Що добрістю повернеться усе.
Ну, а як зло творив, то що чекати,
Воно колись повернеться тобі.
Про це ти дуже добре будеш знати,
Й опинишся в печалі і журбі.
Тому в житті потрібно мудрим бути,
І людяним, щоб добре всім було.
І скривдженого треба пригорнути,
А в світ нести свою любов й тепло.