Зоря вечірня засвітилась,
Завмерла над сосною.
В воді замріяно відбилась,
Осяяна красою.

А вечір тихий. Тепло стало.
Тумани розлилися.
І темінь землю огортала,
Сон до землі хилився.

І настрій дивний нагортався:
Сум, радість одночасно...
А вечір зіркою всміхався —
На серці так прекрасно!