Вночі в воді відбились ясні зорі
І зникло все, лише одна краса
Лишилась на озерному просторі
Не розбереш: вода чи небеса...

І заворожена одвічною красою,
Не вміючи словами передать,
Як в казці, хочу власною рукою
Із неба зірку чи з води дістать.

Чумацький шлях, як мощена дорога
Уся з дорогоцінних камінців.
І в серце закрадається тривога:
Де буду я? На котрім з острівці?

Буває х так, прийшла сама ідея.
Іду в воді, роблю за кроком крок.
Тепер уже сама не знаю де я —
Душа і тіло бродить між зірок.