Як будеш стукати, тобі відчинять двері,
Як будеш йти — дорога поведе.
А щастя не чекає нас у сквері,
Насправді — не чекає нас ніде.
Його самому треба здобувати
У клопотах, у вічній боротьбі.
В рутинній праці, ну, та що й казати,
Відома істина: всім, кожному й тобі…
Затратиш сили, будеш щось і мати,
І щастя блисне промінцем в росі.
Втрачати легко, важко досягати.
Цю істину життєву знають всі.
Як будеш йти — побачиш і дорогу
Яка тебе до щастя поведе.
То ж крок зроби від власного порогу
І радість у житті тебе знайде.