Весняна зелень у дзвінкій росі,
Лунають скрізь пісні пташині щирі.
В цій дивовижній, трепетній красі
Чого не жити людям всім у мирі?
Ніхто ж не вічний на святій землі,
Прийшли на мить і в вічність всі підемо…
Чого ж не жити в радості й теплі?
Ми ж тільки раз, всього лиш раз живемо…
А в світі стільки щастя й дивини,
Земля по вінця сповнена красою.
І всім нам треба миру — не війни.
А от сусід пішов на нас війною…
Він нищить все: міста, ліси, поля,
Людей вбиває, землю спопеляє.
І стогне наша зболена земля,
А ненаситна смерть довкіл чигає.
А в нас весна! Яскрава, чарівна
І нам би всім сміятися й радіти.
Та розстріляла щастя нам війна
Тож гинуть люди, безневинні діти…
Спиніться, люди! Нащо стільки зла?
Погляньте в небо, скільки в ньому дива!
Зробіть, щоб раєм ця земля була
Й на ній людина щоб була щаслива.
Любов’ю сповніть серденько своє
І доброта хай буде за основу…
Бо тільки в цьому щастя й радість є!
Зробіть всю Землю мирну і чудову!