Яке буяння квітів, аромати…
Краса, що душу дивом зігріва.
Пташина пісня ввись летить крилато,
Вона яскрава, ніжна і жива.
В ній стільки щастя, радості земної,
Що проникає в серця глибину…
І стільки світла, щирості ясної,
Що враз відносить геть на бистрину
І ти летиш у ті небесні далі,
Де вільна воля, простір, дивина…
І вже нема ні смутку, ні печалі,
А лише диво, щастя глибина…
Краса і казка, що несуть невпинно
Кудись у простір, у блакить ясну…
І ти дивуєшся так щиро і дитинно,
Та зустрічаєш серденьком весну.