Вони прийшли в цей світ, щоб просто жити,
Добро творити, пізнавати світ…
Учитись, працювати і любити,
Коханим дарувати диво цвіт.
Й летіти в небо голубе крилато,
Пісні співати і вести танок.
Хотілось їм зробити так багато
Й до мрії залишався тільки крок.
А тут війна всі двері зачинила,
І різко обірвала їх політ.
Та обламала їхні дужі крила,
Закрила різко перед ними світ.
Їх світлі душі в небо полетіли,
Хоч на Землі лишилось стільки справ…
Вони ж так жити, жити всі хотіли,
А ворог підлий їх життя украв.
І для живих вони тепер герої,
Бо за усіх за нас ішли у бій.
Й загинули годиночки лихої…
А для живих, з них кожен — рідний, свій…
О, Боже! Як же це несправедливо,
Що вороги у нас війну ведуть.
Тож захисти, створи над нами диво,
Хай з України вороги підуть.
Й зорею нам засяє перемога,
Й поллється пісня в небеса і вшир.
І стане світлою, ясною в нас дорога,
Й настане всюди довгожданий мир!