Казкова пора
Сьогодні й дощик дружно лопотів
І з неба сонце гарно припікало.
Було чудово все, без зайвих слів,
Але всього цього чогось замало…
Хотілось, щоб веселка зацвіла
І семицвітом ніжно вигравала.
Щоб казка в темнім лісі ожила,
І щось цікаве нам розповідала.
І раптом думку, як підслухав хтось,
Бо між хмарками райдуга розквітла.
Усе, що так хотілось — відбулось.
Спустилась казка з променями світла.
Сипнула щедро квіти на поля,
І розлила найкращі аромати.
Тож стала чарівною вся земля,
І промінці ясні взялись стрибати.
Й така краса заполонила все,
І казка, що аж дух перехопило.
А вітерець ще й пісеньку несе,
Що десь почув і взяв собі на крила.
Це літо-літечко! Це радість і краса,
Тепло привітне і чарівна казка.
На квіточках виблискує роса
І обіймає сонечкова ласка.