Краса природи… Так, вона вражає,
Несе в собі щось дивне, непросте.
Вона людині в душу заглядає
І робить серце чуйне, золоте.
У ній живе якась велична сила,
Казкова сила, що дає життя.
Когось на щось прекрасне осінила,
І він зробив найбільше відкриття,
Як споглядав її, бо перейнявся,
Запав всім серцем на красу Землі…
Відчув політ, над світом підійнявся,
І зрозумів всі радощі й жалі…
Та іншим став, мов повернувся з казки,
Поглянув геть по-іншому на все.
І стало більше в нім тепла і ласки,
Бо доброту й любов краса несе…
В ній світла сила і вона вражає,
Бо западає в серце й там живе.
Вона усіх глибоко очищає
Й рікою повноводною пливе.
Краса природи… Так, вона вражає
Й стаємо ми чистіші від краси.
Й вона повсюди на Землі буяє,
У небі, в квітах, в крапельці роси…