А небо синє з білими хмарками,
А всюди літо! Літо чарівне
Йде споришевими удаль стежками
І казкою захоплює мене.
Бо всюди казка, надзвичайне диво,
Куди не глянь — повсюди дивина.
То кличе поле квітами звабливо,
То вабить лісу темна глибина…
І блискітками манить тихо річка,
І політати кличуть небеса.
Запрошує замріяна вербичка,
Щоб роздивилися, яка краса.
А як же світла і тепла багато!
І вітерець не раз крилом майне…
І на душі від того просто свято.
Казкове літо! Літо чарівне!