Які чудові й росяні світанки,
А скільки співу чути край ріки…
Над лугом ніжні, чарівні серпанки
І так казково тут в усі віки.
Тому, мабуть, і оселились люди,
Бо ця краса у душу залягла.
Вона у небі, в квітах і повсюди,
Вона завжди чудовою була,
Тому і людські душі чарувала,
В усі прадавні й нелегкі віки.
Любов і добрість у серця вкладала
І дарувала чарівні казки.
Тому у нас красива й ніжна мова,
Традиції чудові вікові
Й душа людська і добра, й світанкова,
І так співають гарно солов’ї…
І хліб на вишиванім рушникові,
Й віночки у дівчат на голові…
І вишиванки різні, пречудові
Й слова найкращі, добрі і живі…
І все це наша рідна Україна,
Казковий край, і рай на цій Землі…
В гармонії з природою людина
Живе у казці, в щасті і в теплі.