Сиджу і плачу, але сліз немає…
Це ж твориться що на моїй землі?
Людей вбивають. Тож душа палає,
Біль серце сковує й жалі…
Орда ось полонених розстріляла,
Хто землю рідну боронив свою…
Вона їх била, гнула, катувала
І зранених взяла їх у бою.
І вже не діють на катів закони,
Що хочуть, те і роблять в чорнім злі…
І ні на що нема їм заборони,
Вбивають всіх, прокляті москалі.
Тож хай до вас у дім те повернеться:
І смерть людська, і кров, і біль — усе…
Й на поколіннях ваших відізветься,
В провалля чорне хай вас всіх знесе…